Віктор Неборак

        Тарас Чубай

 

Лев, той що пити крові випускає,
Усатий мов сад, гривасту смерть.
Красунь за грати подихом вдихає
І лиже животів їх ніжну твердь.

Волосся їх струмує крізь залізо,
Їх стегна розсуваються тримкі,
Їх пальці в гриві наче серед лісу -
Лякливі сарни, крапельки гіркі.

І кришталеві горла, і димливі очиці,
І рухливі язики,
Сплітається солодкий віддих в гриві,
Ревуть левиці, бліднуть юнаки.