Віктор Неборак

        Тарас Чубай

 

Вона піднімається, як голова,
Відрубана голова волоцюги.
Вона промовляє уперше, і вдруге,
І втретє свої потойбічні слова:
Я літаюча голова!
Я літаюча голова!

Над юрмищем площі зависло навскіс
Її всевидюще летюче бароко.
Кров гусне в повітрі, розчахнутий зріз
Тінь відкидає, важку і глибоку.
Я літаюча голова!
Я літаюча голова!

Сокира невидима в місто ввійшла,
Стягнули з помостів тіла безголові,
Роззяви напились дешевої крові,
Та зішкребе слід іржавий з чола
Привид літаюча голова!
Я літаюча голова!

Жереш мелодрами телевізійні?
Ти розглядаєш драконів за склом!
Стіну тобі проламає чолом
Ожила куля з Оркестру Фелліні -
Я літаюча голова!
Я літаюча голова!

Запам’ятай, не сховатись ніде!
Площа приходить у схови, площа!
Бруківку темну свято полоще
І в небеса ренесансу гряде:
Маска - літаюча голова.
Я літаюча голова.
Я голова літаюча
Голова я...

Я літаюча голова!
Я літаюча голова!