Грицько Чубай

        Тарас Чубай

 

Двоє несамовито, двоє задихано
Завчили одне одного напам'ять,
Як хрестоматійні вірші
І, навіть, пісок та трава тепер безсилі
Створити їм ілюзії таємності
І не можуть врятувати їх. (2)

Двоє несамовитих жаркого полудня
Мовчки сидять у кімнаті,
Думають про Єдиного,
Хто зміг би їм принести порятунок,
Думають про сніг,
Який міг би їх надовго закидати. (2)

Приспів:
Чути знадвору шелест піску,
Чути знадвору шелест трави,
Чути знадвору голос продавця морозива,
Чути знадвору шелест піску.

Шелест піску...
Шелест піску...
Шелест піску...