Грицько Чубай

        Тарас Чубай

 

 Тільки-но збудували місто
І навіть ще не встилги його заселити.
А вже пророк Єремія плакав над ним,
Плакав над ним, як над давно спорожнілим. (2)

І з кожної його сльози
Тоді виростало при всякім домі сонце
І всім казало, що не сонце воно,
А жовта кульбаба.

І тільки-но сонце промовляло це як
Сиве птаство обсітало його звідусіль,
Називаючи себе (2) кульбабиними дітьми,
Кульбабиними дітьми.

Тільки-но збудували місто,
А вже пророк Єремія плакав над ним,
Як над давно спорожнілим.

І з кожної його сльози
Тоді виростало при всякім домі сонце
І всім казало, що не сонце воно,
А жовта кульбаба.

І тільки-но сонце промовляло це як
Сиве птаство обсітало його звідусіль,
Називаючи себе кульбабиними дітьми.

Але варто було вітрові
Хоча б тихесенько повіяти
І сиве птаство відлітало геть
І вже не поверталося ніколи.