Світло і сповідь (III) (Ти не маєш довкола свічадонька жодного...)

 Ти не маєш довкола свічадонька жодного, де б не мала себе чужої.
Пошукай собі інших плес, щоб надивитись на себе.
Лиши для мене в магнітофоні пісеньку про своє залишання.
Свій біг зачавши жартома втечи таки насправді.

Піщаним берегом побіжи опівночі,
Нехай аж до ранку тутешня вода доганяє Тебе руслом,
Нехай біжить попереду сріблястий окунь
І шматочком місяця дорогу воді освітлює,
Дорогу воді освітлює.

Тобі услід не дивитимусь, лише листопадово очі заплющу.
Я цього не побачу, як листочки слідів опадуть із гіляччя стежок.
Сяде навпроти зозуля німа, в неї від літа іній на дзьобі.
Дам їй погортати торішній гербарій, що його назбирали вітер і Ти,
вітер і Ти. (3)